мій язик - ворог другої державної

Ти вже не я Yesterday

Крики з моря
невситима пильність до бліків
невсипний голод палітри сталої
себе не жалую тебе не балую
повторювано неповторною стала я
розгортання фрактальне цих
нездійсненних мрій заворожує
викладати простір пікселями нескінченних «я»
вже не можу я
«ти» і «я» - про що ми говоримо вголос
коли ми транслюємо світло
ну майже молимось?
незбагненна крива
ліпнина цвітної капусти
стільників чи галуззя
ущільнює простір
лише з п’яти кольорів
з порожнечі білого
вся площина вся глибинь –
лише колія течія
нескінченні копії
світлину не візьмеш силою
просто
ти – вже не я
мій язик - ворог другої державної

Yesterday

ВЧОРА

опинитися поруч з тобою – наче стати опівночі під ліхтарем,
влитися у мерехтливе коло комах і травневого листя,
перейнятися їхнім бездумним ритмом, розпустити як вовну свій трем,
помахом крил розпустити за подувом вітру в повітрі думки –
                                                        трудовий колектив обійстя -
нехай застеляють столи під вишнями, накривають до шлюбної ночі постелі                       стрихами
доки палі вгрузають у води грунтові, доки поміж садових тіней
                                              вуркотить і бавиться невидиме лихо
і в халепу конячих грив
морок вплітає і вплутує пелюстки, напівмертвих хрущів,
наших поглядів перехресні вогні й від ватри іскри,
і я за тобою стелюся розсипаним приском
стелюся наче дим, за яким на октаву ще пахне смаленим.
Стати в колі світла твого віч на віч,
по комашиних трупиках переступаючи ближче до серця,
                                                 до болю згаяного,
до марноти невисміяної, до хоті невимріяної,
                                                      незгризеної – до кров’яниці на пучках
я більше не можу думати –
крильця терпнуть мені, в осерді повні тоне симфонічний оркестр,
і ти – не ліхтар, а торшер, і я знаю як це працює,
                        і я вимикаю світло
і я поводжусь як сучка
мій язик - ворог другої державної

політ над гніздом

ну це взагалі були поетичні часи
часи шедевральних поем на стінах громадських вбиралень
діалоги в громадських лазнях квитанції з пралень
декламації в чергах за портвейном і пивом
вірші під балконами коли переховувались від зливи
майстерні Узвозу, Татарка, Олегівські сквоти
завжди прочинені парадняки і горища, ніхто не питає, хто ти
ніхто нікого не знає але всі з усіма бухають на тему поезії
одразу і забувають похмільно поміж імпрезами
я це до чого згадала... ранок тієї суботи
сонце лилося з дахів під ногами болото
промінилося усіма веселковими барвами
Ольжин Двір Десятинний провулок порожня темрява бару
зі сходів від Історичного знову тягне летіти
але єдиний клієнт маладой чілавєк за сорок звісно ж воліє сидіти у напівтемряві й пити
і звісно ж він прочитав мені вірш когось з російських поетів
а з радіо мій точно мій голос наспівував: "Де ти, коханий? де ти?" ))))
мій язик - ворог другої державної

все останнє

воно імлисто усміхається білими вусиками
наче випило молока уві сні на горищі
де між кроквами в лялечках сплять метелики
а під кроквами - велосипеди, намети згорнуті
до нагоди ще
політати - нехай над землею - в нічнім буревії
воно грозами снить і потроху сивіє
заволікуючи своїм диханням шиби
наче молочними старками
в ньому губляться сірі ворони, безпомічно каркають
так сигналять в морському тумані човни засліплені

променистим рибам щоб ті з ліхтарями випливли
пробачили кривду, не полишали в біді, показали шлях,

а воно собі навісніє поволі в шовкових зимових снах

_______________________________________________________

на згадку про тебе мені бракне повітря
бракне уяви, глюкози, фантазії
звуків, амінокислот, кольорів - лише титри
сунуть понуро шибою : nazi
nazi nazi nazi nazi about you
а он мнє нравіцца, мама, в ньом сорок градусів
і я не можу розслабитись
і не згадуват
тоже не мож
Scheiße!

Collapse )

мій язик - ворог другої державної

HNY блядь

навіть на цих карколомних швидкостях
коли ламаються наче нігті й розлітаються феєрверками
коліщатка калейдоскопи зубчики пальчики мальчікі
реактивний простір несеться прямо на тебе берсерками
стискається наче інфарктне серце в обіймах карми чи ми
ще будемо так аби встигнути не просто плодитися ти запитуєш
ми трохи ще будемо я тебе пам'ятатиму
у цьому небі вічно залатаному ніби незламними гратами
я тебе вимрію ти мене з мармуру витешеш
мій язик - ворог другої державної

таки її

її таки поховають в червоному
вона лежатиме наче мощі святих
позбувшись з останнім видихом хоті й гонору
ловитиме на формалін кожен видих і вдих
Тих
що з нею формально прощаються
нахиляючися впритул до червоного декольте
аби вкласти мов шаблю до піхви гвоздики троянди і кали дивлячись як ті до вилиць її притискаються
прислухаючись як на дворі за вітражами люто мете
згадуючи її ненаситне лоно
перешіптуючись лише поглядами - як порєдні: "її таки поховали в червоному"

Collapse )
мій язик - ворог другої державної

huga

і тому ти сидиш і бачиш як вітер скликає демонів
юрмища білих скелетів у чорному дранті
і нічна хуртовина трусить шиби як грушу і де вони
твої джеми і мед і стрибки на одному пуанті
через лагідні прірви заквітчані дроком іспанським
укаїнськими маками і альпійськими різноцвітами
випадкові зблиски в сутіні щастям циганським
всіх цих кульчиків і монет всі ці знахідки і секрети?
лише з одягу власних демонів зіткано простір
і ти слухаєш як скрегочуть шиби мов жорна
вітер зграєю псів мотлошить деревам кості
й порожнеча - не веселкова а чорна
мій язик - ворог другої державної

порізно наріжно майже як колоті і ножові

коли її найпекельніше пестять вишні персики алича і айва
лише про нього про иншого мислить холодна її голова
коли до нього вертається ланню сумирною дика його кобила
він мислить лише про ту иншу й кохатись йому несила
вони ковтають немов сюрікени в польоті єдине що спільного мають - 
зимові зорі схожі на дартс котрі лише влітку літають
влучають в кожну вишню і виноградину й збиті фрукти сипляться 
в море
коли кожен з них щасливий окремо від иншого  відео на повторі
зуби на фторі в серці потвори очі розшарюють сьорч
подвійний сейв накладання кадрів суцільний торч
цей чорний простір дісторшн емоушн із блек смородини джем
він знає вона його любить і це навзаєм
лише коли вони зі своїми иншими й ніби порізно
порізно наріжно майже як колоті і ножові
вони - кульова блискавиця вони безсмертні нестерпно живі
мій язик - ворог другої державної

сліди в снігу

а я проти тебе доросла і зла дитина
донька яку зачинали як сина
омріяний син який народився донькою
істота яка боїться і прагне спокою
я проти тебе кульбабка проти горіха
за вітром щоосені моя відлітає стріха
й несила мені дивитися на твої засніжені віти
очима в землю - шукаю де себе подіти
а там зчорнілі горіхові стулки
видзьобані шкаралупки мого притулку
порожні мушлі моїх сподівань дитячих
ніби ти зробиш все що захочу якщо я заплачу

Collapse )

мій язик - ворог другої державної

будильник

поволі розходяться колами ранкові сни
сліпа риба снігу спливає з найглибшої глибини
твого незмінного світла 
і ще не не відчувши повік
повертаєшся в себе - в готель у якому щоранку
ти згадуєш хто ти і що таке перший сніг